Кентервільський привид

Кілька годин увесь дім шукав Вірджинію, але від неї не було й сліду.

For hours the whole house searched for Virginia, but there was no sign of her.

Містер Отіс розіслав слуг по всіх куточках парку, а Вашингтон поскакав на станцію.

Mr Otis sent servants to every corner of the park, and Washington rode to the station.

Вони розпитали ромські родини, що таборували неподалік, але ніхто її не бачив.

They asked the Roma families who were camping nearby, but nobody had seen her.

Поліція пообіцяла допомогти вранці, і ніхто в домі не ліг спати.

The police promised to help in the morning, and nobody in the house went to bed.

Одразу після опівночі вони почули в коридорі гучний гуркіт, і панель у стіні розчахнулася.

Just after midnight they heard a loud crash in the corridor, and a panel in the wall flew open.

Там стояла Вірджинія, дуже бліда, зі скринькою в руках.

Virginia stood there, very pale, with a small box in her hands.

Усі кинулися до неї, а мати міцно обійняла її й заплакала від радості.

Everyone ran to her, and her mother held her tightly and cried with joy.

«Тату, — спокійно сказала Вірджинія, — я була з привидом, і він помер».

“Papa,” said Virginia calmly, “I have been with the ghost, and he is dead.”

«Він був дуже злий, але щиро шкодував про всі свої гріхи».

“He was very wicked, but he was truly sorry for all his sins.”

Вона повела родину вузьким ходом до маленької кімнати, захованої в старій стіні.

She led the family along a narrow passage to a small room hidden in the old wall.

У кутку тієї кімнати лежав скелет людини, досі прикутий ланцюгами до стіни.

In the corner of that room lay the skeleton of a man, still chained to the wall.

Перед скелетом стояли глечик і тарілка, але він не міг до них дотягнутися.

In front of the skeleton stood a jug and a plate, but he could not reach them.

«Отже, ось як помер бідолашний сер Саймон», — тихо сказав містер Отіс, і ніхто не промовив ані слова.

“So this is how poor Sir Simon died,” said Mr Otis quietly, and no one spoke.

Вірджинія стала навколішки й сказала, що Бог пробачив його.

Virginia knelt down and said that God had forgiven him.

Вона плакала й молилася за старого, і нарешті він знайшов спокій.

She had wept and prayed for the old man, and at last he had found peace.

Потім вона відкрила скриньку, і та була повна чудових коштовностей, які привид віддав їй.

Then she opened the little box, and it was full of wonderful jewels, which the ghost had given her.

Наступного ранку містер Отіс помітив, що старе мигдалеве дерево в саду вкрилося білим цвітом.

The next morning Mr Otis noticed that the old almond tree in the garden was covered with white flowers.

«Старе дерево все ж таки розквітло», — здивовано сказав він.

“The old tree has bloomed after all,” he said in surprise.

Похорон відбувся через три дні, вночі, і труну повільно несли парком.

The funeral took place three days later, at night, and the coffin was carried slowly through the park.

Лорд Кентервіль приїхав на похорон і був глибоко зворушений історією свого предка.

Lord Canterville came to the funeral, and he was deeply moved by the story of his ancestor.

Він наполіг, що коштовності належать Вірджинії, адже привид віддав їх їй.

He insisted that the jewels were Virginia’s, because the ghost had given them to her.

Містер Отіс погодився, але сказав, що вона не повинна носити їх, доки не стане старшою.

Mr Otis agreed, but he said that she must not wear them until she was older.

Родина лишилася в Кентервілі, і тихий старий дім став щасливою домівкою.

The family stayed at Canterville, and the quiet old house became a happy home.

Через кілька років Вірджинія вийшла заміж за молодого герцога Чеширського, і вся країна милувалася нареченою.

Some years later Virginia married the young Duke of Cheshire, and the whole country admired the bride.

Коли її представили королеві, усі милувалися коштовностями привида.

When she was presented to the Queen, everyone admired the ghost’s jewels.

Герцог часто питав її, що сталося тієї ночі, але вона завжди відповідала, що не може сказати.

The duke often asked her what had happened on that night, but she always said she could not tell him.

«Він показав мені, що таке життя і смерть і чому любов сильніша за них обох», — сказала вона йому.

“He showed me what life and death mean, and why love is stronger than both,” she told him.