Падіння дому Ашерів

На сьому чи восьму ніч після того, як ми залишили Меделін у склепі, я не міг заснути.

On the seventh or eighth night after we left Madeline in the vault, I could not sleep.

Надворі здіймалася буря, і вітер колихав темні завіси на стінах.

A storm was rising outside, and the wind was moving the dark curtains on the walls.

Раптом я почув глухі, дивні звуки, що долинали звідкись у домі.

Suddenly I heard low, strange sounds coming from somewhere in the house.

Потім хтось тихо постукав, і ввійшов Родерік із лампою в руці.

Then someone knocked softly, and Roderick came in with a lamp in his hand.

Його обличчя було мертвотно бліде, а в очах світилася дика, божевільна радість.

His face was deathly pale, and there was a wild, crazy joy in his eyes.

«Хіба ти цього не бачив?» — запитав він і розчахнув вікно.

“Have you not seen it?” he asked, and he threw open the window.

Місяця не було, але важкі хмари світилися блідим, неприродним сяйвом.

There was no moon, yet the heavy clouds were glowing with a pale, unnatural light.

«Тобі не можна на це дивитися», — сказав я й зачинив вікно.

“You must not look at this,” I said, and I closed the window.

Щоб заспокоїти його, я взяв стару книжку й почав читати вголос.

To calm him, I took an old book and began to read aloud.

Це була безглузда стара повість «Божевільне побачення» про хороброго лицаря на ім’я Етельред.

It was a foolish old tale, “The Mad Trist,” about a brave knight called Ethelred.

В історії Етельред виламав дерев’яні двері хатини відлюдника.

In the story, Ethelred broke down the wooden door of a hermit’s hut.

Щойно я прочитав ці слова, як почув схожий тріск десь глибоко в домі.

As I read these words, I heard a similar cracking sound from deep inside the house.

Далі лицар убив дракона, і той загинув зі страшним криком.

Next, the knight killed a dragon, and it died with a terrible scream.

І в ту ж мить я чітко почув довгий далекий крик десь під нами.

At that moment I clearly heard a long, distant scream somewhere below us.

Родерік повернув крісло до дверей і тихо гойдався з боку в бік.

Roderick had turned his chair towards the door and was rocking gently from side to side.

Потім я прочитав, як важкий щит упав зі стіни на срібну підлогу.

Then I read that a heavy shield fell from a wall onto a silver floor.

Тієї ж миті будинком прокотився гучний, глухий металевий брязкіт.

Immediately a loud, hollow metallic clang rang through the house.

Я схопився на ноги, а Родерік і далі гойдався й щось бурмотів сам до себе.

I jumped to my feet, but Roderick only kept rocking and murmuring to himself.

«Ми поклали її в могилу живою!» — прошепотів він.

“We put her in the tomb alive!” he whispered.

«Я чув її перші слабкі рухи в труні багато днів тому, але не наважувався сказати».

“I heard her first weak movements in the coffin many days ago, but I did not dare to speak.”

«Сьогодні вночі вона розбила труну й залізні двері, і тепер вона йде до мене!»

“Tonight she broke the coffin and the iron door, and now she is coming to me!”

Тоді він схопився й закричав: «Божевільний! Кажу тобі, вона вже стоїть за дверима!»

Then he jumped up and screamed, “Madman! I tell you that she is standing outside the door now!”

Тієї ж миті великі старі двері повільно відчинилися під поривом вітру.

At that moment the great old doors slowly opened, pushed by the wind.

І там, на порозі, стояла висока постать Меделін Ашер.

And there, in the doorway, stood the tall figure of Madeline Usher.

Її білий одяг був подертий і заплямований кров’ю після довгих зусиль вирватися на волю.

Her white clothes were torn and stained with blood after her long struggle to escape.

Мить вона стояла на порозі, тремтячи, а потім важко впала на брата.

For a moment she stood shaking on the threshold, and then she fell heavily onto her brother.

Вони обоє впали на підлогу мертвими: Родерік помер від того жаху, якого так довго чекав.

They both fell to the floor dead, and Roderick died of the terror that he had long expected.

Охоплений жахом, я втік із тієї кімнати й із того дому.

I ran from that room and from that house in horror.

Буря все ще шаленіла довкола, коли я біг старою кам’яною дорогою.

The storm was still raging around me as I ran along the old stone path.

Раптом дорогу осяяло дике світло, і я озирнувся.

Suddenly a wild light shone on the path, and I turned to look back.

Крізь тріщину в стіні світив величезний криваво-червоний місяць.

A huge, blood-red moon was shining through the crack in the wall.

Поки я дивився, тріщина швидко ширшала, а вітер ревів.

As I watched, the crack quickly grew wider, and the wind roared.

Потім могутні стіни розкололися з гуркотом, наче тисяча вод.

Then the mighty walls broke apart with a sound like a thousand waters.

Глибоке темне озеро мовчки зімкнулося над уламками дому Ашерів.

The deep, dark tarn closed silently over the ruins of the House of Usher.