Союз рудих

О десятій вечора я прийшов на Бейкер-стріт і застав двох чоловіків, які чекали разом із Холмсом.

At ten that night I arrived at Baker Street and found two men waiting with Holmes.

Один був Пітер Джонс, детектив зі Скотленд-Ярду, а другий — банкір із сумним обличчям на ім’я містер Меррівезер.

One was Peter Jones, a police detective from Scotland Yard, and the other was a sad-faced banker named Mr. Merryweather.

Холмс сказав, що ми полюємо на Джона Клея, і Джонс описав його як злодія, фальшувальника й убивцю, найхитрішого злочинця Лондона.

Holmes said we were hunting John Clay, and Jones described him as a thief, forger and murderer, the cleverest criminal in London.

Його дід був королівським герцогом, сам він навчався в Ітоні й Оксфорді, та поліції так і не вдавалося його спіймати.

His grandfather was a royal duke, and he had studied at Eton and Oxford, yet the police had never managed to catch him.

Ми проїхали темними вулицями до банку, і містер Меррівезер, один із його директорів, провів нас униз, до підвалу.

We drove through the dark streets to the bank, and Mr. Merryweather, one of its directors, led us down into the cellar.

Це було величезне кам’яне сховище, заставлене важкими дерев’яними ящиками.

It was a huge stone vault, filled with heavy wooden crates.

Коли містер Меррівезер ударив ціпком по підлозі, вона відгукнулася порожнім звуком, і Холмс різко наказав йому сидіти тихо.

When Mr. Merryweather struck the floor with his stick, it sounded hollow, and Holmes sharply told him to sit still.

Банкір пояснив, що в ящиках лежить тридцять тисяч золотих наполеондорів, позичених у Банку Франції.

The banker explained that the crates held thirty thousand gold napoleons, borrowed from the Bank of France.

Джонс уже відрядив людей стерегти парадні двері ломбарду.

Jones had already sent men to guard the front door of the pawnbroker’s shop.

Холмс прикрив ліхтар, і ми чекали за ящиками в цілковитій темряві.

Holmes covered the lantern, and we waited in complete darkness behind the crates.

Та година здалася мені цілою ніччю, і я ледве наважувався дихати.

That hour felt like an entire night, and I hardly dared to breathe.

Раптом я помітив тоненьку смужку світла між кам’яними плитами підлоги.

Suddenly I noticed a thin line of light between the stones of the floor.

Одна плита зі скреготом перевернулася, відкривши квадратний отвір, і в ньому з’явилася біла рука.

A stone turned over with a scraping sound, leaving a square hole, and a white hand appeared in the gap.

За мить звідти визирнуло гостре, хлоп’яче обличчя, і чоловік вибрався у сховище.

A moment later a sharp, boyish face looked out, and the man climbed up into the vault.

Він обернувся, щоб допомогти вилізти з отвору своєму спільникові — невисокому чоловікові з яскраво-рудим волоссям.

He turned to help his partner, a small man with very red hair, out of the hole.

Тієї ж миті Холмс кинувся вперед і схопив першого за комір.

In that instant Holmes sprang forward and seized the first man by the collar.

Рудий спільник пірнув назад у тунель, і в руках у Джонса залишився тільки клапоть його піджака.

The red-haired partner dived back into the tunnel, and Jones caught only a piece of his coat.

У світлі блиснув револьвер, але Холмс ударив чоловіка стеком по зап’ястку, і зброя впала на підлогу.

The light flashed on a revolver, but Holmes struck the man’s wrist with his riding crop, and the gun fell to the floor.

— Марна справа, Джоне Клей, — тихо сказав Холмс. — У вас немає жодного шансу.

“It is no use, John Clay,” Holmes said quietly. “You have no chance at all.”

— Принаймні мій спільник утік, — холоднокровно відповів Клей.

“At least my partner got away,” Clay replied coolly.

— Боюся, біля дверей на нього чекають троє поліцейських, — сказав Холмс.

“I’m afraid three policemen are waiting for him at the door,” said Holmes.

Коли Джонс надягав на нього наручники, Клей холодно попросив звертатися до нього «сер».

As Jones put on the handcuffs, Clay coldly asked to be addressed as “sir.”

Пізніше, за склянкою віскі на Бейкер-стріт, Холмс пояснив мені всю справу.

Later, over a glass of whisky in Baker Street, Holmes explained the whole case to me.

— Безглуздий Союз мав лише одну мету: щодня на кілька годин виманювати містера Вілсона з крамниці.

“The absurd League had only one purpose: to keep Mr. Wilson away from his shop for several hours every day.”

— Клей, видаючи себе за Сполдінга, помітив руде волосся свого господаря й вигадав усю цю витівку, а його спільник зіграв Дункана Росса.

“Clay, posing as Spaulding, noticed his employer’s red hair and invented the whole scheme, while his partner played Duncan Ross.”

— Помічник, який працював за пів платні й годинами просиджував у підвалі, явно щось там робив.

“An assistant who worked for half wages and spent hours in the cellar was clearly doing something down there.”

— Його штани були протерті й забруднені на колінах, тож я знав, що він риє тунель.

“His trousers were worn and dirty at the knees, so I knew he had been digging a tunnel.”

— Мій ціпок на бруківці показав, що тунель іде не перед будинком, тож я пошукав позаду нього й знайшов банк.

“My stick on the pavement showed that the tunnel did not run in front of the house, so I looked behind it and found the bank.”

— Союз розпустили, бо тунель було закінчено, а субота підходила ідеально: до понеділка сховище ніхто не перевіряв би.

“The League was dissolved because the tunnel was finished, and Saturday was perfect, since nobody would check the vault until Monday.”

— Блискуче, — щиро сказав я. — Кожен крок ваших міркувань ідеально узгоджується з іншими.

“Brilliant,” I said sincerely. “Every step of your reasoning holds together perfectly.”

Холмс лише позіхнув і сказав, що ця справа врятувала його від нудьги, а більшого він від своєї роботи й не чекає.

Holmes only yawned and said the case had saved him from boredom, which was all he ever wanted from his work.