Пригода зі строкатою стрічкою

У кімнаті самого доктора ми побачили похідне ліжко, дерев’яний стілець, круглий стіл і великий залізний сейф.

In the doctor’s own room, we found a camp bed, a wooden chair, a round table, and a large iron safe.

Зверху на сейфі стояло блюдце з молоком, а поруч лежав собачий батіг, зав’язаний петлею.

On top of the safe stood a saucer of milk, and beside it lay a dog-lash tied into a loop.

Потім він звелів міс Стонер, щойно вітчим піде до себе, поставити у вікні лампу як сигнал і прослизнути до своєї колишньої спальні.

Then Holmes told Miss Stoner to put a lamp in her window as a signal when her stepfather retired, and to slip into her old bedroom.

Ми з Холмсом найняли кімнату в заїзді «Корона», і в сутінках побачили, як до старого будинку під’їжджає доктор Ройлотт.

Holmes and I took a room at the Crown Inn, and at dusk we saw Dr. Roylott drive up to the old house.

Холмс попередив мене про небезпеку, але я не збирався залишатися, і об одинадцятій, коли у вікні з’явилося світло лампи, ми рушили через темний парк.

Holmes warned me of danger, but I would not stay behind, and at eleven, when a lamp showed in the window, we crossed the dark park.

Ми прослизнули крізь відчинене вікно, і Холмс прошепотів: — Не засинайте, бо від цього може залежати ваше життя.

We slipped in through the open window, and Holmes whispered, “Do not go to sleep, for your very life may depend on it.”

Він поклав тростину собі на коліна, поставив на стіл свічку й сірники та погасив лампу.

He laid his cane across his knees, set a candle and matches on the table, and put out the lamp.

Ми сиділи в темряві, поки церковний годинник не пробив третю, і тоді з вентилятора блиснуло світло, і ми відчули запах гарячого масла.

We sat in the darkness until the church clock struck three, and then a gleam of light shone from the ventilator, and we smelled burning oil.

Потім почувся тихий звук, схожий на шипіння пари з чайника.

Then came a gentle sound, like steam escaping from a kettle.

Щойно Холмс це почув, він зіскочив із ліжка, чиркнув сірником і люто вдарив тростиною по мотузці дзвінка.

The instant Holmes heard it, he sprang from the bed, struck a match, and lashed furiously at the bell-rope with his cane.

— Бачите, Ватсоне? — вигукнув він, але я нічого не бачив і чув лише тихий чистий свист.

“You see it, Watson?” he cried, but I saw nothing, and I only heard a low, clear whistle.

За мить будинком розлігся жахливий крик болю й жаху.

A moment later a horrible cry of pain and horror rang through the house.

Холмс повів мене коридором і постукав у двері доктора, але відповіді не було, тож ми зайшли.

Holmes led me into the passage and knocked at the doctor’s door, but there was no answer, so we went in.

Доктор Ройлотт сидів на дерев’яному стільці біля відчиненого сейфа, у довгому сірому халаті, а собачий батіг лежав у нього на колінах.

Dr. Roylott sat in the wooden chair beside the open safe, in a long grey dressing gown, with the dog-lash across his knees.

Його очі були втуплені в стелю, а навколо чола була дивна жовта стрічка з коричнюватими цятками.

His eyes were fixed on the ceiling, and round his forehead was a strange yellow band with brownish speckles.

Поки ми дивилися, стрічка заворушилася, і з його волосся піднялася ромбоподібна голова та роздута шия бридкої змії.

As we looked, the band moved, and a diamond-shaped head and puffed neck of a loathsome snake rose from his hair.

— Це болотна гадюка, найотруйніша змія Індії, — прошепотів Холмс, — і він помер за десять секунд після укусу.

“It is a swamp adder, the deadliest snake in India,” whispered Holmes, “and he died within ten seconds of being bitten.”

Холмс накинув петлю батога на шию змії, проніс її на витягнутій руці через кімнату й кинув у сейф.

Holmes slipped the loop of the lash over the snake’s neck, carried it at arm’s length across the room, and threw it into the safe.

Ми відвели міс Стонер до її тітки біля Гарроу, а слідство дійшло висновку, що доктор загинув, необережно бавлячись із небезпечним улюбленцем.

We led Miss Stoner away to her aunt near Harrow, and the inquest decided that the doctor had died while playing carelessly with a dangerous pet.

Дорогою назад до міста Холмс зізнався, що спершу його збили з пантелику цигани та слово «стрічка».

On our way back to town, Holmes admitted that the gypsies and the word “band” had first led him astray.

— Коли я побачив, що небезпека не може прийти ні через двері, ні через вікно, я придивився до вентилятора й мотузки, і все зрозумів.

“When I saw that no danger could come by door or window, I looked at the ventilator and the bell-rope, and I understood.”

— Людина з індійським досвідом вибрала отруту, яку жоден лікар не міг виявити, і кликав істоту назад свистом, а винагороджував молоком.

“A man with Indian experience chose a poison no doctor could trace, and he called the creature back with a whistle and rewarded it with milk.”

— Я прогнав змію назад крізь вентилятор, вона з люттю накинулася на свого господаря, і тому я почасти винен у його смерті.

“I drove the snake back through the ventilator, it turned on its master in fury, and so I am partly to blame for his death.”

— Проте не можу сказати, що це, ймовірно, дуже обтяжить моє сумління, — закінчив Холмс.

“I cannot say, however, that it is likely to weigh very heavily on my conscience,” Holmes concluded.