Намисто
Guy de Maupassant · Глава 4 / 4 · 🎧 3 хв
Ten years laterЧерез десять років
Десять років злиднів — і несподівана зустріч у парку.
Тепер мадам Луазель пізнала страшне життя бідняків.
Madame Loisel now learned the terrible life of the poor.
Вона прийняла його з несподіваною мужністю, бо жахливий борг треба було сплатити, і вона мала його сплатити.
She accepted it with sudden courage, because the awful debt had to be paid, and she would pay it.
Вони відпустили служницю й переїхали до меншої квартири під дахом.
They sent away their maid and moved to a smaller flat under the roof.
Вона вчилася важкої домашньої роботи та ненависної кухонної роботи.
She learned the heavy work of the house and the hateful work of the kitchen.
Вона мила посуд і брудну білизну, а жирні каструлі псували її гарні рожеві нігті.
She washed the dishes and the dirty linen, and the greasy pots spoiled her pretty pink nails.
Щоранку вона виносила сміття на вулицю й носила воду нагору, зупиняючись на кожному поверсі, щоб відпочити.
Every morning she carried the rubbish down to the street and carried water up, stopping at each floor to rest.
Вона вдягалася, як бідна жінка, і з кошиком у руці торгувалася за кожен гріш.
She dressed like a poor woman, and with a basket on her arm she argued over every penny.
Щомісяця вони мусили сплачувати одні борги й просити відстрочки за іншими.
Each month they had to pay some debts and ask for more time on others.
Чоловік увечері вів рахунки для купця, а вночі часто переписував папери.
Her husband kept accounts for a merchant in the evenings, and at night he often copied papers.
Так тривало десять років, і наприкінці вони виплатили все, разом з усіма високими відсотками.
This life lasted ten years, and at the end they had paid everything, with all the high interest.
Мадам Луазель тепер виглядала старою, і вона стала сильною, міцною й грубою, як усі жінки з бідних родин.
Madame Loisel looked old now, and she had become strong, hard and rough like all the women of poor families.
Її волосся було погано зачесане, спідниці перекошені, руки червоні, і говорила вона гучним голосом.
Her hair was badly combed, her skirts were crooked, her hands were red, and she spoke in a loud voice.
Іноді вона сиділа біля вікна й думала про той бал, де вона була така гарна й оточена захопленням.
Sometimes she sat by the window and thought of that ball, where she had been so beautiful and admired.
Що було б, якби вона ніколи не загубила намисто?
What would have happened if she had never lost the necklace?
Життя таке дивне, і так мало треба, щоб нас занапастити чи врятувати.
Life is so strange, and so little is needed to ruin us or to save us.
Однієї неділі вона пішла прогулятися Єлисейськими Полями, щоб відпочити після тижня роботи.
One Sunday she went for a walk in the Champs Elysees to rest after the week’s work.
Раптом вона помітила жінку, що йшла з дитиною, — то була мадам Форестьє, досі молода, досі гарна, досі чарівна.
Suddenly she noticed a woman walking with a child, and it was Madame Forestier, still young, still beautiful, still charming.
Мадам Луазель занепокоїлася, але вирішила заговорити з нею, адже борг уже був сплачений.
Madame Loisel felt nervous, but she decided to speak to her, because the debt was paid now.
«Доброго ранку, Жанно», — сказала вона й підійшла до неї.
“Good morning, Jeanne,” she said, and she walked up to her.
Та не впізнала її й здивувалася, що бідна жінка звертається до неї так тепло.
The other woman did not recognise her, and she was surprised that a poor woman spoke to her so warmly.
«Але ж, пані, — сказала вона, — я вас не знаю, ви, певно, помилилися».
“But, madam,” she said, “I do not know you, and you must be mistaken.”
«Ні, я Матильда Луазель», — відповіла бідна жінка.
“No, I am Mathilde Loisel,” answered the poor woman.
Подруга вигукнула: «Ох, моя бідна Матильдо, як ти змінилася!»
Her friend cried out, “Oh, my poor Mathilde, how you have changed!”
«Так, у мене було багато важких днів відтоді, як ми бачилися востаннє, і все через тебе!»
“Yes, I have had many hard days since I last saw you, and all because of you!”
«Через мене, як таке можливо?» — здивовано спитала вона.
“Because of me, how can that be?” she asked in surprise.
«Ти пам’ятаєш діамантове намисто, яке позичила мені на бал у міністерстві?»
“Do you remember the diamond necklace that you lent me for the Ministry ball?”
«Так, пам’ятаю, але що з ним сталося?»
“Yes, I remember, but what happened to it?”
«Я його загубила, — сказала Матильда, — тож купила точно таке саме, і ми нарешті за нього розрахувалися».
“I lost it,” said Mathilde, “so I bought another one just like it, and we have finally paid for it.”
«Нам було нелегко, бо ми нічого не мали, але тепер усе скінчилося, і я дуже рада».
“It was not easy for us, because we had nothing, but it is finished now, and I am very glad.”
Мадам Форестьє зупинилася й сказала: «Ти кажеш, що купила діамантове намисто, щоб замінити моє?»
Madame Forestier stopped and said, “You say that you bought a diamond necklace to replace mine?”
«Так, а ти не помітила, що вони були дуже схожі?» — сказала Матильда з гордою й простою радістю.
“Yes, but did you not notice that they were very much alike?” said Mathilde with proud and simple joy.
Мадам Форестьє, глибоко зворушена, взяла її за обидві руки й сказала: «Ох, моя бідна Матильдо, моє ж було лише скляною підробкою!»
Madame Forestier, deeply moved, took both of her hands and said, “Oh, my poor Mathilde, mine was only paste!”
Воно коштувало щонайбільше п’ятсот франків.
It was worth five hundred francs at the most.
Складні слова
| debt | борг |
| courage | мужність, сміливість |
| maid | служниця, покоївка |
| greasy | жирний, засалений |
| rubbish | сміття |
| merchant | купець, торговець |
| interest | відсотки (за боргом) |
| crooked | кривий, перекошений |
| recognise | впізнати |
| mistaken | який помилився |
| alike | схожий |
| paste | страз, скляна імітація каменів |