Жовті шпалери

Звичайні люди, як-от мій чоловік і я, нечасто проводять літо у величному старому заміському будинку.

Ordinary people like my husband and me do not often spend a summer in a grand old country house.

Джон сміється з мене, як це роблять чоловіки, але я все одно кажу, що в цьому місці є щось дивне.

John laughs at me, as husbands do, but I still say that there is something strange about the place.

Джон — лікар, і, можливо, саме тому я не видужую швидше.

John is a physician, and perhaps that is one reason why I do not get better more quickly.

Він не вірить ні в що, чого не можна помацати, побачити чи записати цифрами.

He believes in nothing that he cannot touch, see, or write down in numbers.

Він каже, що я страждаю лише від тимчасової нервової слабкості й що зі мною насправді нічого поганого немає.

He says that I am suffering only from a temporary nervous weakness, and that nothing is really wrong with me.

Мій брат, який теж лікар, погоджується з ним, і тому вони вирішили, що влітку мені потрібне лікування спокоєм.

My brother, who is also a doctor, agrees with him, and so they have decided on a rest cure for the summer.

Я мушу приймати ліки, добре їсти, дихати свіжим повітрям і, понад усе, не займатися жодною працею.

I must take my medicine, eat well, breathe the fresh air, and above all do no work of any kind.

Я з ними не згодна, бо вважаю, що цікава робота й зміна товариства принесли б мені набагато більше користі.

I do not agree with them, because I believe that interesting work and a change of company would do me far more good.

Але що тут удієш?

But what can one do?

Я потайки трохи пишу й мушу ховати кожну сторінку, бо Джон вважає небезпечним давати волю уяві.

I write a little in secret, and I must hide each page, because John thinks it is dangerous to use my imagination.

Будинок стоїть самотньо, далеко від дороги, зі старими садами, тінистими альтанками та стінами з хвіртками, що замикаються.

The house stands alone, far back from the road, with old gardens, shady arbors, and walls with gates that lock.

Була якась суперечка через спадщину, тож будинок роками стояв порожнім, а це псує мої надії зустріти привида.

There was some quarrel over the inheritance, so the house stayed empty for years, which spoils my hopes of finding a ghost.

Я б залюбки обрала приємну кімнату на першому поверсі, біля вікна якої ростуть троянди.

I should have liked the pleasant room on the ground floor, with roses growing round its window.

Але Джон і чути про це не хотів, бо казав, що там лише одне вікно й немає місця для двох ліжок.

John would not hear of it, because he said that it had only one window and no room for two beds.

Він дбайливий і люблячий чоловік і майже не дозволяє мені ступити й кроку без розпорядку на кожну годину.

He is a careful and loving husband, and he hardly lets me take a step without a plan for the hour.

Тож він обрав для нас велику, світлу кімнату нагорі, яка колись була дитячою, а потім ігровою.

So he chose for us the big, airy room at the top of the house, which was once a nursery and later a playroom.

Вікна заґратовані, щоб діти не випали, а в стінах закріплені важкі кільця.

The windows are barred to keep children from falling, and there are heavy rings fixed in the walls.

Ліжко велике й прибите до підлоги, наче йому доведеться витримати бурю.

The bed is large and nailed to the floor, as though it had to stand against a storm.

Найгірше в кімнаті — шпалери: їхній колір тьмяний, брудно-жовтий, що в одному світлі здається зеленавим, а в іншому — помаранчевим.

The wallpaper is the worst thing in the room, and its colour is a dull, dirty yellow that looks greenish in one light and orange in another.

Малюнок — це клубок довгих кривих, що блукають стіною, а потім раптом круто пірнають убік, ніби знищуючи одна одну.

The pattern is a tangle of long curves that wander across the wall and then suddenly dive off at wild angles to destroy each other.

Подекуди папір здерли довгими смугами, наче його здряпували діти.

In some places the paper has been torn off in long strips, as if children had scratched it away.

Джон каже, що змінив би їх, якби я попросила, але що потурати таким примхам було б мені на шкоду.

John says that he would change it if I asked, but that giving way to such fancies would be bad for me.

Його сестра Дженні порається по господарству, і вона така бездоганна й завзята хазяйка, що ні про що краще не мріє.

His sister Jennie keeps house for us, and she is so perfect and enthusiastic a housekeeper that she wishes for nothing better.

Вона вважає, що саме від писання я й хворію, тож я мушу бути обережною, коли вона поруч.

She believes that writing is what makes me ill, so I must be careful whenever she is near.

Нашу дитину доглядає няня на ім’я Мері, бо від одного вигляду малюка я нервуюся.

Our baby is cared for by a nurse named Mary, because the sight of him makes me nervous.

Тепер я чую кроки Джона на сходах і мушу сховати свої сторінки.

I hear John’s steps on the stairs now, and I must put my pages away.